Історія ліцею

Чи малий вклад в загальну працю нашого народу внесли працівники та учні системи професійно-технічної освіти.

Основними типами професійної підготовки були фабрично-заводські училища (ФЗУ).

А коли школи ФЗУ перестали задовольняти економіку, як серйозне джерело організаційного поповнення народного господарства. 2 жовтня 1940 року був прийнятий закон «Про державні трудові резерви». Була підготовлена чимала кількість молодих спеціалістів, які безпосередньо брали участь у боротьбі з ворогом та у відбудові зруйнованого господарства.

1958 р. держава приймає закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям». Створюються професійно-технічні училища (ПТУ) сітка яких по Україні збільшується і збільшується, відкривається все нові і нові училища.

14 липня 1966 року рішенням виконкому Рокитнівської районної ради депутатів трудящих була прийнята постанова «Про передачу навчального приміщення і допоміжних споруд Рокитнівської середньої школи №1 новоствореному Рокитнівському професійно-технічному училищу №24 Львіського обласного управління профтехосвіти».

У глибинці поліського краю відкривається Рокитнівське професійно-технічне училище №24 будівельного профілю, базовиком якого став « Рівнесільбуд», це була його перша назва.

Історія нашого навчального закладу наповнена хвилюючими подіями.

Першого року навчання було набрано 300 учнів, створено 10 груп за спеціальностями:

• муляр-монтажник;
• штукатур –муляр;
• столяр;
• слюсар – сантехнік, а пізніше слюсарі-авторемонтники.

Першим, хто розпочав свою працю в новоствореному навчальному закладі були:

• Пилип Іванович Сторож – директор закладу;
• Володимир Іванович Гуменюк – заступник директора з навчально-виробничої роботи;
• Ренжин Олег Іванович- заступник директора з виховної роботи;
• Марія Іванівна Сторожук – бухгалтер;
• Дмитро Іванович Гуральчук – інструментальщик;
• Варвара Панасівна Кунашенко – касир.

Все доводилось створювати своїми силами. Приміщення було не великим. Одне крило займали кабінети, друге гуртожиток. В кінці цього ж 1966 року розпочалось будівництво майстерень і так день за днем вирувало життя. Учні мали змогу здобувати обрану ними професію і разом з тим навчатись у вечірній школі, ще й отримати атестат зрілості.

Будучи здібним організатором, керівником, перший директор Пилип Іванович Сторож, зумів об’єднати всіх працівників у працьовитий колектив, який давав учням грунтовні знання.

Один з випускників Кульбака Олександр Васильович писав у своєму листі: «Пилип Іванович є маяком, курс кораблів якого не зміниться ні при будь-яких погодних умовах»!

Випускники тих років і зараз добре пам’ятають своїх перших наставників: Фоменка Григорія Тарасовича, Козлова Анатолія Миколайовича, Дідушка Миколу Васильовича, Ренжина Олега Івановича, Козлову Ольгу Василівну.

І так, життя продовжується. В кінці 1970 року наш заклад перейменовується в Рокитнівське міське професійно-технічне училище №7 (МПТУ №7) Рівненського обласного управління профтехосвіти.

Рік за роком розширювалась сфера молодих кадрів, для промисловості і сільського господарства. Колектив разом з учнями продовжував працювати над зміцненням бази. Було розпочато будівництво нового навчального корпусу.

А з вересня 1982 року новозбудований навчальний корпус гостино прийняв до себе учнів. Училище стає справжньою кузнею робітничих кадрів – готує молодих робітників не тільки для свого району, області, держави,а й за її межами.

З жовтня 1996 року Рокитнівське середнє професійно-технічне училище №7 перейменовано на Рокитнівське професійно-технічне училище №7 (розпорядження голови Рокитнівської районної державної адміністрації від 16.10.1996 №503-р “Про державну реєстрацію статуту Рокитнівського професійно-технічного училища №7”).

За період  існування училища було підготовлено понад 10 000  кваліфікованих робітників.

Вагомий внесок у географію об’єктів вклали вихованці та випускники училища:

• будівництво олімпійського містечка Москви, будови Києва, Вільнюса, БАМУ, Миколайова, Запоріжжя, Каховки;
• Київський та Запоріжські заводи на яких учні виконували санітарно-технічні роботи;
• на території рідної Рокитнівщини учні будували сільраду в селі Сехи, дитячи садок в селі Карпилівка, школу та дитячий садок в селі Більськ.
• в селищі Рокитне учні будували житлові будинки по вулиці Незалежності, Радянськ а також аптеку, побуткомбінат, навчальний корпус та гуртожиток рідного ліцею, хлібозавод.
• приймали участь у споруджені спортивного комплексу «Ювілейний» та Меморіалу Слави.

Багато випускників ліцею прославили своїми трудовими досягненнями професію будівельника та продовжують високо нести честь ліцею.

Колектив нашого ліцею складається з колишніх наших випускників це: Тимошицький Сергій Федорович, Барановський Володимир Володимирович, Берташ Петро Леонідович, вони продовжують і надалі працювати в нашому закладі.

Все, що тепер є в нашому ліцеї створено руками колективу. Відбудовувався навчальний заклад, міцніли та набирали досвіду інженерно-педагогічні кадри. І, хоча зараз поступово іде зміна педагогічних поколінь, в ліцеї продовжують традиції старших поколінь сьогоднішні майстри.